Івано-Франківський міський суд розкрив деталі справи про державну зраду, де фігурують троє осіб, які збирали розвідувальні дані для ворога напередодні ракетного удару по військовому аеродрому, що призвів до загибелі військовослужбовця та значних руйнувань інфраструктури.
Слідство з’ясувало, що підготовка до атаки на військовий аеродром в Івано-Франківську розпочалася задовго до повномасштабного вторгнення через мережу агентів, завербованих російськими спецслужбами різними шляхами.
Ключовою фігурою виявився 44-річний харків’янин Дмитро Кузнецов – блогер з понад 30 тисячами підписників в Instagram, який позиціонував себе як мандрівник і “вільна людина”. За версією слідства, його вербування відбулося в російській церкві в Ніцці, де невідомий представник спецслужб РФ переконав його співпрацювати, використовуючи погрози.
“Це був чоловік невисокого росту, зі світлим волоссям, віком близько понад 50 років на ім’я Ніколай, який за 20 хвилин переконливо пояснив, що мені треба робити і чим зайнятися, відправившись в Україну”, – розповідав під час досудового розслідування Кузнецов.
Протягом 2021 року Кузнецов систематично збирав інформацію про стратегічні об’єкти в різних містах України. У Києві він знімав квадрокоптером мости через Дніпро та під’їзди до них, у Харкові – будівлі “Держпрому”, а в лютому 2022 року оселився в готелі неподалік військового аеродрому в Івано-Франківську.
Другим агентом виявилася 50-річна Галина Кришталь – викладачка математики та заводчиця собак породи американський кокер-спанієль. За її свідченнями, вербування відбулося у 2013 році в білоруському Могильові.
“Біля ветеринарної клініки до мене підійшли два незнайомці і сказали, що їм відомо про мене все. Сказали, що мої послуги можуть бути потрібні, а можуть бути і ні”, – розповідала жінка.
З грудня 2021 року Кришталь орендувала будинок у селі Колінці неподалік аеродрому, сплативши наперед за п’ять місяців. Під прикриттям фотографування собак, вона фіксувала посадковий курс військових літаків та розташування державних об’єктів. На її телефоні виявили нетипову активність – щопівгодини відбувалася передача даних розміром 1800 байт, а також знайшли 12 номерів російських операторів.
“Вона знала заздалегідь, коли почнеться повномасштабна війна. Їй за цю роботу платять. Також Кришталь розповідала, що їздила у Росію, в Білорусь, що це все сплановано і таких, як вона, які ходять фотографують та інформують РФ, є багато”, – свідчив в суді засекречений свідок.
Третім фігурантом справи став 26-річний айтішник Олександр Віхляєв, колишній учень Кришталь. За версією слідства, саме він координував дії групи та організував проживання Кришталь поблизу аеродрому, хоча сам категорично заперечував причетність до злочину.
“Для завдання удару по військовому об’єкту потрібно мати координати, які можна визначити картографічним способом, але ще потрібна агентура розвідки. Якщо є аеродром, то є глісада, 22 км, там можна відслідковувати техніку… Агенти можуть не знати один одного, але є старший, який отримує завдання”, – пояснюють залучені до справи експерти.
Цікавим збігом виявилося те, що і Кузнецов, і Кришталь проходили навчання в школі “ДЕІР” (російська абревіатура “подальший енергоінформаційний розвиток”) – організації, яка, за даними слідства, мала зв’язки з російськими спецслужбами та використовувала свої методики для підготовки спецпризначенців.
Ця псевдонаукова система нібито зʼявилася як результат проєкту зі створення психотронної зброї на замовлення КПРС у 1980-х роках.
Кришталь повідомила, що з грудня 2002-го і близько трьох років навчалася в школі ДЕІР. Ця школа була розташована в Києві на вулиці Красноармійській, 72 і мала легенду, що пішла від спецслужб.
Там обіцяли навчати розвідників, але по суті нічого не вчили. Кришталь пішла з цієї організації, як вона говорила, тому що там була не зовсім «свіжа» обстановка, всі сварилися і вона зрозуміла, що це їй це точно не треба. Однак саме навчання в псевдошколі – визнає.
Кришталь також пояснила, що її, нібито, шантажували і, якщо вона не буде фотографувати обʼєкти, то її контакти передадуть тим особам, які погрожували її вбити в 2006-му році. Кришталь розповіла, що колись продавала ділянку свого батька і, взявши завдаток, вирішила розірвати з покупцем договір, бо дізналася, що можна продати дорожче. Покупець дуже розсердився, а вона ще й була винна йому 1000 доларів, які обіцяла віддати, коли продасть ділянку. Потім колишній покупець почав їй погрожувати, що приїде з своїми хлопцями з Донецька і тут всіх буде бити. Згодом вона дізналася, що має справу з одним із найбільших донецьких кримінальних кланів і її батько віддав борг.
У 2013 році Кришталь їздила в Могильов Республіки Білорусь, бо там була собака, потрібна їй для розведення. Біля ветеринарної клініки до неї, начебто, підійшли два незнайомці і сказали, що їм відомо про неї все. Сказали, що її послуги можуть бути потрібні, а можуть бути і ні. Вона злякалась і погодилась.
У мобільному телефоні Кришталь виявлено 12 номерів російських операторів мобільного звʼязку. Проживаючи в селі, вона мала нетипові зʼєднання, а саме щопівгодини з її телефона відбувалася передача даних в розмірі 1800 байт.
Кришталь підтвердила, що робила фотографії, передавала їх і фактично не знала, куди вони підуть далі, казала, що падіння літака не знімала. Виправдовувалась, нібито фотографувала на телефон ліс і простір в районі поля, а також – різні державні обʼєкти.
Жінка запевняла, що це все – щиросердне зізнання. Вона не хотіла робити того, що вийшло. Не знала, що її фото може призвести до такої біди.
Вона також заявила, що дуже шкодує про свої дії і готова зробити все, щоб цю шкоду виправити, наскільки це можливо.
Суд визнав вину всіх трьох обвинувачених у державній зраді доведеною, спираючись на численні докази, включаючи показання на досудовому слідстві, дані мобільних операторів про позиціонування телефонів, результати обшуків та експертиз.
Зокрема, експертиза безпілотника Кузнецова показала, що з нього були зняті обмеження на польоти в заборонених зонах, що дозволяло знімати військові об’єкти з висоти понад 200 метрів.
Незважаючи на те, що під час судового розгляду Кузнецов і Кришталь відмовилися від попередніх показань, суд врахував їхні свідчення на досудовому слідстві, які були надані добровільно, під відеофіксацію та в присутності адвокатів. Всіх трьох обвинувачених засуджено до 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна.