Мільярдер Ілон Маск, який вважається найбагатшою людиною у світі, останніми тижнями став одним із найбільш обговорюваних за межами США персонажів американської політики. І річ не лише в його публічних виступах на підтримку Дональда Трампа, під час одного з яких він підняв руку в жесті, що нагадує нацистське привітання. Справа в тому, з якою частотою та експресією Маск став висловлюватися з приводу подій у Європі. Що стоїть за такими його заявами — розібрався журналіст ВВС Григор Атанесян. NV публікує його матеріал на правах інформаційної співпраці.
Останнє десятиліття європейські лідери обговорювали, як захистити демократичні процеси від гібридних загроз, що походять від Росії — підтримки популістських партій, поширення фейків у соцмережах та втручання у вибори.
Але Європа опинилася в деякій розгубленості, коли Ілон Маск став використовувати всі ці прийоми під гаслом MEGA — Make Europe Great Again («повернути Європі колишню велич»), запозичивши для своєї європейської кампанії головний слоган Трампа — MAGA (Make America Great Again).
BBC розбиралася, навіщо Маск добивається зміни влади у Британії та країнах Євросоюзу — і як європейські лідери намагаються йому відповідати.
Альтернатива для Німеччини та Британії
Минулої суботи Ілон Маск підключився до передвиборчого мітингу «Альтернативи для Німеччини» (АдН) — опозиційної партії, яку називають ультраправою.
Її лідери у разі приходу до влади обіцяють провести депортацію не лише нелегальних мігрантів, а й деяких законних резидентів і навіть німецьких громадян, які мають коріння в інших країнах.
Виступаючи по відеозв’язку на величезному екрані у місті Галле, мільярдер агітував голосувати за АдН та звернувся до почуття національної гордості. Він закликав присутніх не соромитися німецької культури та німецьких цінностей та не розгубити їх у «мультикультуралізмі, який розмиває все».
«Діти не повинні відчувати провину за гріхи своїх батьків, не кажучи вже про прабабусь і прадідів», — проголосив Маск.
Ці слова були сприйняті як посилання на тему провини німецького народу за нацистські злочини і засмутили не лише ліберальних критиків, а й деяких союзників бізнесмена.
Сенатор Ліндсі Грем, республіканець і соратник Дональда Трампа, в ефірі CNN назвав такі заклики небезпечними, особливо напередодні 80-річчя визволення концтабору Аушвіц, і застеріг проти переписування історії.
Чому американський мільярдер південноафриканського походження раптом так захопився Європою? Більшість своєї кар’єри Маск тримався осторонь політики. Донедавна він підтримував Демократичну партію, на президентських виборах у 2016 році голосував за Гілларі Клінтон, у 2020-му — за Джо Байдена.
Але за останній рік Ілон Маск став найбільш політично активним із бізнесменів Кремнієвої долини. Витративши понад чверть мільярда доларів на передвиборчу кампанію Дональда Трампа, він увійшов до його ближнього кола. Після цього Маск звернув увагу на Європу, де він теж хоче бачити при владі правих популістів, борців із міграцією та ліволіберальною ідеологією.
У багатьох країнах Європи Маск бачить втілення свого ідеалу — популістські та праві партії протягом останнього десятиліття набирають популярності та виграють національні та місцеві вибори. Деякі з нових лідерів уже стали його друзями, наприклад, прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні, яка називає Маска генієм.
Але дві найбільші економіки Європи, Німеччина та Британія, поки опираються загальному тренду, чим викликають його роздратування. В останній місяць це протистояння вийшло на новий рівень. На початку цього року Маск закликав німецьких виборців голосувати за «Альтернативу для Німеччини» на позачергових парламентських виборах 23 лютого. Виникнувши як реакція на довге правління канцлера Ангели Меркель, ця партія об’єднала у собі різних супротивників статус-кво, зокрема ультраправих і навіть неонацистів.
Маск відкидає ці ярлики і стверджує, що АдН — «партія здорового глузду», яка хоче зупинити нелегальну міграцію, сприяти розвитку бізнесу та створити джерела доступної та чистої енергії через скасування прийнятої за Меркель заборони на атомні електростанції.
«Представляти АдН як ультраправу силу очевидно неправильно, враховуючи, що Аліс Вайдель, лідерка партії, має одностатеву партнерку зі Шрі-Ланки! Це схоже на Гітлера? Прошу вас!» — писав Маск у колонці для газети Die Welt.
У середині січня він провів прямий ефір з Аліс Вайдель на своїй соціальній платформі X. У цій розмові і Маск, і Вайдель підкреслювали теми, за якими вони згодні один з одним, і акуратно уникали гострих кутів. Так, агітуючи за АдН і проти статус-кво в Німеччині, мільярдер розповідав про «немислиму бюрократію», з якою він зіткнувся під час будівництва заводу Tesla під Берліном.
Ні Вайдель, ні Маск не згадали, що саме її партія вела кампанію проти будівництва заводу.
Інтервенція американського мільярдера у передвиборчу кампанію шокувала німецьких політиків, і представники різних партій засудили її як недозволене іноземне втручання в демократичний процес.
У Британії до спроби Маска відігравати роль у місцевій політиці досі ставилися більш філософськи, попри його регулярні випади на адресу уряду лейбористів і особисто прем’єр-міністра Кіра Стармера.
Але за останній місяць Маск змусив реагувати на себе і британську владу. Справа в тому, що за допомогою масованої кампанії все в тій же мережі X йому вдалося зробити головною темою в країні старий скандал, що розкрив існування етнічних банд сутенерів і ґвалтівників, жертвами яких стали більше тисячі дівчаток з бідних і неблагополучних сімей на півночі Англії.
Перекручуючи та спотворюючи факти, Маск звинуватив Стармера у пособництві сутенерам-ґвалтівникам та назвав заступника голови МВС Джесс Філіпс «апологетом геноциду через зґвалтування».
Це звинувачення він обґрунтував тим, що Філіпс не підтримала ідею проводити нове національне розслідування скандалу, бо таке розслідування вже проводилося.
І хоча у Британії багато хто теж обурився інтервенцією Маска у внутрішні справи королівства, задана ним тема не сходила з перших шпальт газет, і зрештою уряд вирішив розпочати окремі розслідування у п’яти містах.
Анонсовали і загальнонаціональний аудит старих справ, який вивчить етнічний склад злочинців та їхніх жертв, а також культурні чинники, що лежать в основі злочинів.
Від інноватора до агітатора
Трансформація підприємця у скандального політика розпочалася під час пандемії коронавірусу.
Маск хотів зберігати заводи Tesla відкритими під час локдауну, і це спричинило його зіткнення з ліберальним мейнстримом. А невдовзі бізнесмен оголосив війну іншому вірусу — «woke mind virus» (дослівно — «вірус пробудженої свідомості»). Так він називає нав’язування ідей політкоректності, соціальної справедливості, боротьби з расизмом, підтримки прав геїв та трансперсон.
Влітку 2022 року його син Ксав’є Маск став жінкою на ім’я Вівіан Дженна Вілсон, поєднавши зміну статі розривом стосунків із батьком. Це прискорило перетворення Маска на борця з ліволіберальними поглядами, пише його біограф Уолтер Айзексон.
Через кілька місяців після цього Маск купив Twitter за 44 млрд доларів і переробив платформу під себе, зокрема, змінивши їй назву на Х.
Але нейробіолог та блогер Сем Харріс, колишній друг Маска, вважає, що паралельно сама соцмережа змінювала її власника: «Його взаємодія з Twitter/X змінила його так сильно, що це рідко можна побачити поза фільмами Marvel або грецької міфології».
Маск став першим технологічним лідером, якого радикалізувала його власна платформа, заявив Брюс Дейслі, колишній топменеджер Twitter у розмові з Financial Times.
Айзексон, біограф Маска, припускає, що підприємець намагався компенсувати дитячі травми — і покупка Twitter була таким собі «захопленням пісочниці», де його колись цькували. Але інші коментатори вважають, що у перетворенні Маска на політика немає нічого унікального.
«Керівники компаній, як правило, оточені підлабузниками. Вони весь час чують, що вони генії», — зауважив у розмові з ВВС британський колумніст Нік Коен.
«Більшість багатих людей починає думати, що, крім корпоративної влади, у них має бути і політична влада».
Але і критики Маска, і його прихильники, зазначають, що його недавні інтервенції не можна розглядати у відриві від союзу з Дональдом Трампом. Це не просто тандем двох бізнесменів та політиків, а й злиття двох ідеологій.
Маск перетворив трампізм із набору абстрактних розголосів про втрачену велич США в актуальну ідеологічну відповідь на проблеми сьогоднішнього світу, вважає британський консервативний коментатор Том Мактейг.
До трампівської ностальгії по Америці, яку американці втратили, додався «маскизм» з його мріями про колонізацію Марса та вживленням мікрочипів у мозок свиням для досягнення «надлюдської свідомості».
Американський ліберальний історик Тімоті Снайдер також вважає союз бізнесмена з 47-м президентом США чинником, який пояснює його політичні інтервенції. Але він визначає ідеологію Маска як «технофашизм» і пропонує свою назву «режиму Трампа-Маска» — «Трампомасковія» (Trumpomuskovia).
Інші звертають увагу на те, що всіх політиків у різних країнах, яких підтримує Маск, поєднує ворожість до ісламу. Колишній перший міністр Шотландії Хамза Юсаф написав статтю, в якій підводить читача до висновку, що мільярдером насправді рухає ісламофобія.
У Британії зі всіх правих діячів Маск особливо симпатизує Томмі Робінсону, який прирівнював іслам до фашизму та нацизму, зазначає Юсаф; у Нідерландах він підтримує Герта Вілдерса, який вимагав заборонити Коран та закрити мечеті; а в німецькій політиці — партію «Альтернатива для Німеччини», у передвиборчій програмі якої був розділ під назвою «Ісламу немає місця у Німеччині».
Втім, шотландський політик та американський підприємець давно сваряться в інтернеті. Маск називав Юсафа «расистською сволотою» через відео, в якому той говорив про расизм у Шотландії — Маск інтерпретував його слова як скаргу на засилля білих.
Скільки дивізій у корпорацій
Політичну активність Маска не можна розглядати у відриві від його ділових інтересів. Праві та популістські партії та політики, яких він підтримує, обіцяють низькі податки, дерегуляцію та відмову від втручання держави у справи бізнесу.
А ті європейські діячі, проти яких виступив Маск, — лідери Британії, Німеччини та бюрократія ЄС — навпаки, хочуть контролювати діяльність американських інтернет-гігантів у своїх юрисдикціях та підвищувати податки та штрафи.
Акт про цифрові послуги (DSA) Євросоюзу загрожує американським технологічним гігантам багатомільярдними штрафами, зокрема, за недостатню боротьбу з дезінформацією.
Але боротьба з фейками невигідна власникам соцмереж. Вона передбачає величезні витрати на утримання штату фактчекерів — при тому, що якість інформації не впливає на їхню бізнес-модель. Їм потрібно, щоб люди проводили в соцмережах якнайбільше часу, і для цієї мети фейкові новини нічим не гірші за перевірені.
Аналіз у Financial Times звертає увагу на те, що в оголошенні про відмову Facebook від послуг фактчекерів Марк Цукерберг говорить про плани «працювати з президентом Трампом, щоб протистояти діям урядів по всьому світу». У листопаді компанія Цукерберга Meta була оштрафована на 800 млрд євро за порушення правил конкуренції Євросоюзу.
Що стосується Маска, то багато експертів відзначають урок, який він одержав від уряду Бразилії, спробувавши проігнорувати його регуляторні вимоги. Після гучної та відчайдушної кампанії Маск здався і поступився вимогам бразильської влади.
Але X — далеко не головний бізнес Маска; своїм фінансовим становищем він завдячує виробнику електрокарів Tesla та космічній корпорації SpaceX. І тут прихід дружніх політиків до влади також може бути корисним чинником.
Прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні, яка називає Маска своїм другом, нещодавно розповіла про переговори зі Starlink про забезпечення безпечного зв’язку між урядом, дипломатами та оборонними відомствами Італії. За даними агентства Блумберг, сума контракту може перевищувати 1,5 млрд доларів.
Однією з головних помилок сучасних політологів — вважати, що повнота влади належить корпораціям, зауважив у розмові з ВВС колумніст Нік Коен.
«Зрештою, влада належить державі. Держава все ще залишається Левіафаном Томаса Гоббса», — зауважив Коен, посилаючись на трактат англійського філософа XVII століття. Гоббс у ньому виправдовує необхідність влади, яка тримає підданих у страху, і порівнює суверена з біблійним чудовиськом Левіафаном.
Новітня історія Росії є ще одним доказом цього, зазначає Нік Коен. Після приходу Путіна до влади у 2000 році олігархи думали, що зможуть контролювати президента, але виявили, що не лише їхнє багатство, а й їхнє життя перебувають у його руках. За словами Коена, капітуляція Маска перед бразильською владою — ще один доказ могутності Левіафана.
Але тепер на боці Маска — вага американської держави. Під час передвиборчої кампанії віцепрезидент США Джей Ді Венс погрожував відмовою від підтримки НАТО, якщо Євросоюз блокуватиме X та інші бізнес-проекти Маска.
Проте Брюссель уже зазначив, що відповідатиме на втручання Маска саме регуляторним тиском. Розпочате раніше розслідування про потенційне розміщення дезінформації та заборонених матеріалів у X продовжується.
У Британії в березні цього року має набути чинності новий закон про безпеку в інтернеті, який передбачає значні штрафи та кримінальну відповідальність технологічних компаній та соцмереж за його порушення.
Нік Коен вважає, що застосування цього закону має стати відповіддю британського уряду на тролінг Маска.
«Ми живемо в демократії, і якщо закон ухвалено парламентом, він має виконуватися. Інше питання — чи викличе це заходи у відповідь з боку уряду США?», — каже колумніст.
Деякі оглядачі закликають не перебільшувати можливості Маски впливати на європейську політику. Головна платформа для його ідей — X, але в Британії вона лише шоста за популярністю соціальна мережа, та її аудиторія зменшується усі останні роки.
У Німеччині охоплення X ще менше, і там є елемент мовного бар’єра — не всі німці читають новини англійською, навіть якщо розмовляють нею.
Більше того, у США ставлення до Маска майже не відрізняється від ставлення до Трампа: трохи більше половини американців ставляться негативно, трохи менше — схвально.
У Європі він залишається непопулярною фігурою: нещодавнє соцопитування показало, що популярність Маска серед британців падає — 44% ставляться до нього несхвально і лише 26% — позитивно. Тим часом 73% німців назвали його інтервенцію в німецьку політику недоречною.
No Comment! Be the first one.