У двох дорожніх ямах на Подолі з’явилися мініатюрні керамічні мозаїки «Каштан» і «Рибо-птаха». Їх створили художниця Ліза Пасічник і дослідник з ГО «Мапа Реновації» Іван Довгун. Віледж запитав у них деталі.
Де їх знайти
«Каштан» встановили біля фасаду кінотеатру «Жовтень» на Костянтинівській. «Рибо-птаху» вмонтували між будинками №28 і №30 на Межигірській.
«Каштан» – бо це «щось суто київське», каже художниця. Біля «Жовтня» – бо це місце збору киян, «одне з вузлів культурного Києва». А «Рибо-птаха» – взагалі мала бути птахом, символом свободи. Але хтось бачить у ній рибу, хтось – метелика. «Це кумедно й неочікувано», – каже авторка мозаїк Ліза Пасічник.
Мініатюрна мозаїка «Каштан» біля «Жовтня». Марія Довгун
Як обирали ями
Локації шукали під час прогулянки Подолом. «Не те щоб випадково, але і не те щоб от вони й лише вони», – каже Іван Довгун. Обирали ями, які б підходили за розміром, глибиною і розташуванням, з огляду на невелику кількість цементу.
Також зважали на пішохідний потік – він мав бути помірним. «Відкинули Вали й Контрактову, бо там забагато людей, мозаїку можуть швидко зіпсувати. Також людяне прибирає інтригу й азарт пошуку», – пояснив Довгун Віледжу. Водночас не мало бути безлюдно, адже її ніхто б не побачив.
Як створювали мозаїки
Спершу пробували мозаїку з Аліекспресу – не підійшла по бюджету і було «не так класно», зазначила Ліза Пасічник. Потім каміння – не трималося. У підсумку зупинилися на керамічних пласких скульптурах, які вмонтували у бетон, бо «це вже точно триматиметься».
Процес займає близько місяця: ліплення, сушка, обпалення, глазурування і знову обпалення. «Найскладніше – це закупити цемент та довести його», – каже Пасічнік.
Що кажуть люди й поліція
Мозаїки подобаються і перехожим, і людям коментарях. Автори мозаїк чули припущення, що за зміну благоустрою без дозволу можуть оштрафувати. Проте митці за це не переживають.
«Коли ми дороблювали мозаїку біля «Жовтня», до нас підійшов патруль нацполіції. Але замість штрафу поліційні сказали, що їм дуже подобається, і що у них у дворі теж є яма, яку варто залатати», – розповідає Довгун.
Що ще і що далі
Художниця Ліза Пасічник має також інші роботи – це «Кит» біля «Віброкав’ярні» (відомий як «Сіднички») і мозаїка на люку біля Контрактової.
Автори хочуть продовжувати й запрошують читачів ділитися ідеями у коментарях. «Було б чудово, аби це була більш суспільна робота, де кожен міг би запропонувати ідею та зробити місто приємнішим», – каже Ліза.
Фотограф Євген Нікіфоров протягом десяти років збирав архів наївних радянських мозаїк 1950–1990 років. Разом із ним розповідаємо про десять мозаїк із різних регіонів України.
Обкладинка й фото: надані авторами мозаїк
