Коли за кілька місяців до президентських виборів у серпні 2020 року голоси опозиції посилилися, білоруський фактичний лідер Олександр Лукашенко почав робити те, що роблять авторитарні лідери, яким загрожує небезпека: заарештовувати людей, особливо тих, хто мав голос або платформу.
25 червня 2020 року журналіст Радіо Свобода Ігор Лосік став одним із них.
Без попередження його заарештували вранці у власному будинку в Барановичах. Його забрали від дружини і маленької доньки, якій нещодавно виповнилося шість років. Без жодних пояснень.
За п’ять років, що минули з того часу, Лосік, який працював у Білоруській службі Радіо Свобода, пережив ізоляцію та значний фізичний і психологічний тиск.
У грудні 2021 року 33-річного Лосіка засудили до 15 років позбавлення волі за «організацію масових заворушень, участь у масових заворушеннях, розпалювання соціальної ворожнечі» та за кількома іншими звинуваченнями, які залишаються нез’ясованими. Лосік, Радіо Свобода і західні уряди заявляють, що звинувачення є політично мотивованими.
Його судили разом з популярним блогером і потенційним опонентом Лукашенка Сергієм Тихановським, який, здавалося, був готовий кинути серйозний виклик президенту. Тихановський був звільнений з в’язниці на минулих вихідних разом з 13 іншими ув’язненими, в тому числі ще одним колишнім журналістом Радіо Свобода Ігорем Корнієм.
Про Лосіка нічого не чути вже близько двох років, за винятком одного випадку, коли його показали перед камерою в програмі білоруського державного телебачення, в якій звинувачували ув’язнених журналістів Радіо Свобода у «спробі спалити Білорусь».
У 2020 році десятки тисяч людей вийшли на вулиці, протестуючи проти результатів президентських виборів у Білорусі, які, на думку міжнародних спостерігачів, були сфальсифіковані. Силовики відреагували на це жорстоким придушенням, заарештувавши понад 30 000 осіб, багато з яких повідомляли про катування та жорстоке поводження під час утримання під вартою.
Репресії змусили більшість опозиційних політиків покинути Білорусь, побоюючись за свою безпеку і свободу.
Багато західних урядів відмовилися визнати результати виборів 2020 року і не вважають Лукашенка легітимним лідером країни.
Відмова у базових правах
Більшу частину свого ув’язнення Лосік провів у Новополоцькій колонії, де протягом півтора року адміністрація позбавляла його зв’язку з родиною та доступу до передач.
За свідченнями колишніх ув’язнених, Ігоря часто карали, поміщаючи в карцер.
Всі чотири адвокати Ігоря Лосіка або виїхали з країни, або були позбавлені ліцензії.
Дар’я Лосік, дружина Ігоря, була засуджена до двох років позбавлення волі в січні 2023 року за звинуваченням у сприянні екстремістській діяльності. Вона була звільнена за амністією в липні 2024 року.
Тим часом його молодший брат Микита був затриманий у квітні і перебуває у в’язниці в рідній Білорусі за звинуваченням в екстремізмі, пов’язаному з війною Росії проти України, за даними правозахисної групи «Країна для життя» і джерел Радіо Свобода.
Джерела, які говорили з Радіо Свобода на умовах анонімності з міркувань безпеки в країні, що перебуває під жорстким контролем, повідомили, що його затримали в північно-східному місті Орша.
Микиту Лосіка звинувачують у «сприянні екстремістській діяльності» за те, що він нібито надсилав фотографії пересування російської військової техніки у 2022 році на незалежний телеграм-канал «Білоруський Гаюн», який раніше відстежував військову діяльність, повідомили джерела. Він перебуває у в’язниці у Вітебську, також на північному сході.
Керівник «Білоруський Гаюна» оголосив про його закриття в лютому, заявивши, що білоруська влада зламала базу даних і отримала доступ до інформації про дописувачів.
Міжнародні організації, уряди та політики з демократичних країн, зокрема Державний департамент США, Робоча група ООН, Європейський парламент, Гельсінська комісія та Комісія з прав людини Тома Лантоса Конгресу США, продовжують закликати до звільнення Ігоря Лосіка.
No Comment! Be the first one.