Конфлікт між президентом США Дональдом Трампом та мільярдером Іланом Маском був неминучий – його прогнозували ледь не всі оглядачі, посилаючись на нарцисичний характер обох політиків.
Під час першої президентської каденції Трамп встиг зіпсувати стосунки з багатьма членами своєї команди. Проте це розставання відрізняється не тільки скандальністю, а й впливовістю опонента.
Про те, які наслідки матиме нинішній мегаскандал у Білому домі, читайте в статті журналіста “Європейської правди” Олега Павлюка Маск атакує: чи створить реальні проблеми для Трампа конфлікт з найбагатшою людиною світу. Далі – стислий її виклад.
У тих, хто памʼятає історію відносин Ілона Маска з Дональдом Трампом і Білим домом зокрема, їхня публічна перепалка могла викликати здивування хіба через несподівано стрімку ескалацію.
Від самого початку Маск не намагався стати командним гравцем і діяти “за правилами”.
У ЗМІ раз по раз вигулькували історії, які підтверджували неспроможність Ілона Маска вписатися в адміністрацію Трампа.
Спусковим гачком уже публічної сварки став “єдиний великий прекрасний законопроєкт” (One Big Beautiful Bill) – названий цілком у Трамповому дусі проєкт бюджету на наступний фінансовий рік, який мав би стати опертям його економічної політики.
Законопроєкт, який є неоднозначним навіть для однопартійців Трампа, передбачає скорочення субсидій для виробників електрокарів, що боляче вдарить по Tesla Ілона Маска.
Крім законопроєкту варто додати й інші, на позір дрібніші речі – як-от відмова Білого дому з міркувань безпеки встановлювати супутниковий інтернет Starlink або відкликання номінації бізнесмена й друга Маска Джареда Айзекмена на посаду майбутнього керівника NASA.
Нинішня заочно-соцмережева перепалка почасти підтвердила популярні уявлення про Трампа й Маска, почасти – показала, куди їхнє протистояння (якщо воно все ж триватиме й далі) може зайти.
Можна було звернути увагу, як у перші години конфлікту з президентом США Ілон Маск почав натякати на свої політичні перспективи. Але, президентом йому не стати, бо народився у Південній Африці, а створення нової партії – також досить туманна перспектива.
Натомість він цілком може вплинути на хід проміжних виборів до Конгресу у 2026 році – де республіканці мають великі шанси втратити свою крихку більшість у Палаті представників.
Крім того, не виключено, що для частини електорату Трампа – насамперед тих, хто дотримується лібертаріанських позицій, – відставка Маска може виявитися вагомою причиною відмовити Трампу у подальшій підтримці. Тим більше – економічний курс президента США все більше й більше віддаляється від очікувань лібертаріанців.
Тож навіть якщо цей електорат і виявиться не дуже численним, він може стати вирішальним, поставивши хрест на амбіціях Трампа.
Що ж стосується самого президента США, то принаймні на цьому етапі він якщо не переміг у перепалці з Ілоном Маском, то вийшов із неї відносно неушкодженим.
Радше навпаки: президент США укотре показав своєму ядерному електорату, що тільки він є головним у (Білому) домі, демонстративно применшивши роль Маска у своїй кампанії. І той факт, що після погроз урізати федеральне фінансування його бізнесу нападки з боку мільярдера дещо згасли, тільки підкріплює це враження.
No Comment! Be the first one.