Традицію дзвонарства Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря внесли до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини, повідомили в МКСК (Мінкульт).
Ця традиція зародилась у Свято-Михайлівському монастирі в 15–16 століттях. Перші дзвони для монастиря виготовляли з бронзи, їх оздоблювали релігійними мотивами й орнаментами. Упродовж століть дзвонарство розвивалося – з’являлися нові техніки та види дзвонів.
Звук дзвонів супроводжував головні релігійні свята та церемонії, головні міські події. Дзвонами також сповіщали про наближення ворогів: зокрема, в трагічні дні суцільним дзвоном закликали народ на захист рідної землі, а перемогу над ворогом і повернення війська з війни супроводжував радісний тридзвін.
Так, суцільним дзвоном скликали містян під час Майдану у грудні 2013-го, коли «беркутівці» пішли в атаку. Цей факт увійшов до історії Незалежної України як вирішальний момент Революції Гідності, нагадують у МКСК.
За радянських часів Свято-Михайлівський монастир ліквідували, а сам храм підірвали. Але традиція дзвонарство не перервалась, а дзвонарі перейшли в інші чинні храми. У 1997-му монастирський мур і Економічну браму відновили, а в 1998-му – побудували дзвіницю, тоді ж офіційно відкрили Свято-Михайлівський Золотоверхий собор.
Пізніше в храмі встановили карильйон – це інструмент, за допомогою якого дзвонять дзвони, ним можна зіграти будь-яку мелодію. «Найбільший з дзвонів використовують для благовіста, середні – для передзвонів, малі – для створення акцентів у дзвонінні», – кажуть у Мінкульті.
Михайлівський карильйон є найбільшим зібранням дзвонів в одному місці в усьому пострадянському просторі. Цей карильйон також називають унікальним через те, що в ньому вперше в православному світі використали хроматичний набір дзвонів, що з’єднані із фортепіанною системою клавіш.
Перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України започаткували в 2012 році.
У травні 2024-го до списку нематеріальної культурної спадщини України додали народну гру в кості (кубики) «Ашик» і гуцульську сирну пластику Верховинського району, ритуальний чоловічий танець «Сербен», весільний обряд «Читання корони». У липні до списку також додали традицію дзвонарства у Львові, культуру приготування й споживання «засипаної капусти», обряд встановлення «віхи» на Переяславщині.
У березні 2025-го список поповнився ще шістьома новими елементами, зокрема традиціями святкування Святвечора та Різдва, «полонинським літуванням» і сокальською сорочкою.
Фото й обкладинка: МКСК